Як генпрокурор Луценко Академію прокуратури продавав. А пані Наулік йому допомагала

6301
0
63010
Источник: ОРД

У цьому матеріалі ми будемо намагатися з’ясувати ланцюг подій, внаслідок яких один із потужних закладів юридичної освіти перетворюється на розграбоване попелище.

І справа тут не в найменуванні установи: Академія чи Центр. Все банально – гроші. А якщо це 2 гектари пустої землі в центрі Києва – то це вже дууууже великі гроші.

 

Ділянка усьому голова”

Почнемо ми з листопада 2017 року.

У Генеральній прокуратурі України керує „професійний юрист з багаторічним досвідом” Юрій Луценко. На керівних посадах за напрямом нагляду за поліцейським слідством та інших правоохоронних органів вже розставлені „провідні прокурори” з міліцейським досвідом: Бедриківський В.В., Міщенков В.В., Лашук В.О. тощо. Головними інквізиторами для прокурорів (керівництво генеральної інспекції) призначені міліціянти: Уваров В.Г. керівник, а його заступником – Гайдай С.Г. А правою рукою став ще один довірений міліціонер Садикін О.О. (начальник Департаменту забезпечення діяльності керівництва).

Саме влітку – восени 2017 року на горизонті у цієї міліцейської шайки з’явився ще один об’єкт для наживи – Національна академія прокуратури України. І на здивування – у її штаті не було виявлено представників міліції, а виявлено найголовніше – це ласий шматок – 2 гектара пустої земельної ділянки на Лук’янівці, що в центрі Києва, під забудову корпусів та гуртожитків. У 2013 році на виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва було витрачено 24,07 мільйона гривень з державного бюджету, про що писали „Наші гроші”1. Але потім – події на Майдані, війна на сході України і витрати на будівництво заморожено, а земельна ділянка чекала свого часу.

План в ГПУ визрів швидко – віддати землю під приватну забудову та нажитися на цьому.

Однак ректор Академії на той час – Іван Присяжнюк відмовився підписувати будь-які документи, за що був примусово відправлений на пенсію. Потрібно було знайти свою людину. А для цього було організоване шоу для своїх під назвою конкурс на посаду ректора Національної Академії прокуратури України.

Для цього був обраний ручний орган прокурорського самоврядування – Рада прокурорів, який повсякчас проявляв відданість Ю. Луценку та його команді під час призначення і звільнення прокурорів на адміністративні посади.

14.12.2017 року Рада прокурорів затвердила критерії, яким має відповідати кандидат на посаду ректора:

–   наявність управлінсько-організаторських здібностей, у тому числі досвід роботи в органах прокуратури або інших правоохоронних органах не менш як 5 років;

–   стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації;

–   наявність вченого звання, наукового ступеня в галузі права2.

З вимоги мати досвід в інших правоохоронних органах стало зрозуміло, що керувати Академією прийде представник МВС, який переможе у конкурсі.

Цікавим фактом стало те, що перевагу міліціонеру над прокурорами віддали члени Ради прокурорів – одинадцять ручних маріонеток, якими вдало керували Уваров та Садикін.

 

Ректор”

Таким чином, Наказом Генерального прокурора України від 26 січня 2018 року ректором Національної академії прокуратури України призначено Михайла Лошицького, наявність управлінсько-організаторських здібностей якого проявилася під час невдалого досвіду 7-ми місячного керування Дніпропетровським університетом МВС у 2015 році, з якого був звільнений після скандалів, повʼязаних з корупцією та зловживанням спиртними напоями на очах у трудового колективу та курсантів.

І ось тут починається найцікавіше. 5 лютого 2018 року Юрій Луценко особисто представив колективу Академії нового ректора.

Під час свого спіча3 Юрій Луценко серед іншого поставив завдання Михайлу Лошицькому не допускати ніякої міграції працівників з МВС в Академію та обміняти землю на новий гуртожиток.

Міграція дійсно не допускалась. Але всього декілька місяців, адже вже 11 квітня 2018 року проректором, а згодом і першим проректором, був призначений Сергій Мінченко (який за дивним збігом теж сім місяців був горе-проректором у Дніпропетровському університеті МВС), керувати матеріально-технічним забезпеченням став Ілля Бондаренко (кум М. Лошицького), кадрова робота віддана другу ректора – пану Михайленку. Згодом майже кожен структурний підрозділ Академії був наповнений „своїми” людьми, а „не своїх” – виживали.

Невдовзі нова команда почала розмірковувати над тим, як виконати і основне своє призначення – вкрасти землю! На початку всі потуги впиралися у вказані вище витрати на проектну документацію у три мільйони доларів та відповідний супротив колективу. Була створена комісія, під головуванням прокурорів-проректорів М. Якимчука та О. Толочка, яким було поставлене завдання списати вказані витрати. Однак М. Якимчук та О. Толочко виконувати такі вказівки відмовилися, внаслідок чого їх було виведено поза штат, а потім звільнено О. Толочка, а М. Якимчука не встигли.

 

 

План Наулік”

Слід вказати, команда для такої афери у М. Лошицького хоч і була, але не вирізнялася розумом, а тому їм конче була необхідна інтелектуальна підтримка і організація кількісної переваги на бік ректора з представників колективу Академії. І вона швидко знайшлась. Нереалізовані амбіції завжди беруть верх над честю та законом. Начальник одного з відділів Академії – Наталія Наулік стала своєрідним локомотивом підтримки Михайла Лошицького. Саме вона допомогла виробити покроковий алгоритм позбавлення Академії землі. Саме вона допомагала складати відповідні листи та проекти рішень. Саме вона, вештаючись по кабінетах працівників, де обговорювалися можливі заходи протидії, вказувала недоректору на слабкі місця. Саме вона постійно сиділа в приймальні ректора з загадковими документами, а потім на години зачинялися у готельних номерах з М. Лошицьким та його командою, обговорюючи можливі варіації розвитку подій. Для довідки: всі найважливіші переговори та алкогольні вечірки М. Лошицький вів не у кабінеті, а у готельному номері Академії.

Отже, розроблений пані Наталею план був хоч і примітивним, але досить дієвим (тим більше, за повної підтримки Генеральної прокуратури, а отже і тодішньої влади):

1. Оголосити псевдоконкурс щодо будівництва житла для працівників Академії та членів їхніх сімей на земельній ділянці. Досить благі наміри, але ми знаємо куди йде така дорога…. І дійсно, всі добре знали, що квартири не можуть бути виділені як службове житло для працівників, адже вони не належать до відповідних категорій, що визначені у законодавстві.

2. Після укладення договору із забудовником зрозуміли, що виконати вказане у п. 1 неможливо. Тому ініціювати перед КМДА зміну цільового призначення земельної ділянки і просити отримати від забудовника квартири де-небудь. Де не шкода забудовнику.

З цим планом М. Лошицький поїхав до кураторів. І вони зрозуміли, що не помилились у своєму виборі.

 

 

Заслужені”

За те, що маріонетка тодішніх бонз з прокуратури буде ставити підписи на певних документах, вельможі вирішили віддячити не матеріально (але про це трошки нижче).

Отримавши високе благословення, М. Лошицький сам пообіцяв Н. Наулік почесне звання „Заслуженого юриста України” за розробку плану та постійний юридичний супровід задуманого.

Хоча ні. Офіційно: Н. Наулік мала високі трудові досягнення і професійну майстерність. Дійсно так і було. Вона керує „найважливішим відділом Академії” – підвищенням кваліфікації державних службовців прокуратур, тобто працівників канцелярії. Так, вам не почулось. Працівники канцелярій двічі на рік підвищують кваліфікацію в Академії протягом двох тижнів. Теми занять також були найактуальніші: „Мова ділового спілкування”, „Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців” тощо. Чому вона читає такі теми? Бо більше нічого…. Адже майбутній претендент на вище крісло у прокурорській навчальній установі жодного дня не працювала в прокуратурі, а прийшла з Тернопільського вишу. З М. Лошицьким вона об’єдналась тому, що обоє були чужаками, але зі своїм самоваром в голові.

Для повного розуміння внеску пані Наулік у правниче навчання наведемо прості цифри з офіційно затвердженого календарного плану підвищення кваліфікації працівників прокуратури:

–   за січень-червень 2018 року – її відділ, тяжко працюючи, підвищував кваліфікацію 30-ти державних службовців місцевих прокуратур з 29.05.2018 р. по 08.06.2018 р.

–   за серпень-грудень 2018 року – відділ Н. Наулік знову тяжко попрацював над підвищенням кваліфікації 26-ти державних службовців апаратів регіональних прокуратур з 16.10.2018 р. по 08.06.2018 р.

У сумі – 56 осіб за рік. Ці цифри треба враховувати в контексті того, що щороку у Академії підвищують кваліфікацію більше 2000 прокурорів.

Як бачимо, Н. Наулік дійсно мала „високі трудові досягнення”, чим здійснила значний внесок у розбудову правової держави. Чому так? Тому що вона мала займатися іншим – відчуженням землі, а не підвищенням кваліфікації. І умови були створені відповідні.

Отже. Повернемося до „Заслуженого юриста”. Наприкінці чергового літнього робочого дня „Ректор” несподівано скликав загальні збори працівників Академії. І з-поміж інших несуттєвих питань поставив на голосування кандидатуру Н. Наулік щодо присвоєння їй почесного звання. Такий фінт викликав обурення серед працівників. Однак Лошицький не зважав на це і поставив дане питання на відкрите голосування …. і програв, адже проти виступило більше половини колективу. Після гнівних фраз М. Лошицький проводить голосування ще раз … і знову фіаско. Обурення недоректора доходить до межі, він починає кричати на колектив та погрожувати, надаючи всім „останній шанс” … і втретє – провал. Так ще його ніхто не опускав. З фразою „я вичислю всіх” – він покинув зал, наказавши своїм шісткам переписати всіх присутніх.

Але історія цього дня не закінчилась. Згодом працівники Академії дізналися, що саме під час тих загальних зборів вони проголосували за …. УВАГА: присвоєння Президентом України почесного звання „Заслужений діяч науки і техніки України” Михайлу Лошицькому. Саме так віддячили куратори за авантюру із землею. Як потім виявилось з мотивування: недоректор встиг за півроку здійснити підготовку висококваліфікованих наукових кадрів в установі, що за Законом „Про прокуратуру” не здійснює наукову діяльність.

 

 

Від землі Академії до ЖК UNIT.Home”

Повернемось до справ земельних. Очікувані сподівання треба було виконувати. М. Лошицький та Н. Наулік приступили до виконання плану під повним сприянням своїх кураторів з Генеральної прокуратури.

Академія оголошує конкурс на забудову ділянки з досить амбітними планами забудови: проектними рішеннями повинні бути запропоновані максимальні показники висотності будівлі з повним підключенням до всіх мереж, а строк будівництва житла не повинен перевищувати 24 місяці. За результатами конкурсу з двома учасниками (ТОВ «Буча Міськбуд» і ТОВ «Боричів Тік») переможцем визнано ТОВ «Боричів Тік».

І тут починається найцікавіше. Академія укладає договір із переможцем – ТОВ «Боричів Тік». Але вже не про будівництво, а фактично обмін ділянки площею 2 гектари у центрі Києва на 11 квартир в будинку за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18, тобто на відстані 23 кілометрів від НАПУ на околиці Києва (до найближчого метро „Червоний хутір” – близько 4-х кілометрів). Але цікавим є те, що будинку там жодного не має. Є недобудови на ділянці, яка належить Міноборони. А на ділянку ще й накладено арешт4, адже вона є предметом окремого кримінального розслідування. А незаконне будівництво ЖК «Чарівне місто» зводить горезвісний «Укрбуд».

Але будуватися ТОВ «Боричів Тік» ще не можна було, адже є цільове призначення земельної ділянки. Саме тому М. Лошицький звертається до КМДА з ініціативним листом авторства Н. Наулік – змінити цільове призначення ділянки з будівництва навчальних корпусів на багатоквартирну житлову забудову з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури5.

Незабаром на всіх рієлторських сайтах, білбордах Києва та рекламі Youtube з’являється пропозиція про продаж елітного житла в центрі Києва під назвою ЖК UNIT.Home.

Все! Афера завершена! Наші оплески, пані Наулік!

 

 

Нова влада, а амбіції – старі”

Звісно актив Академії не полишав надії вибороти правду, і вже 2 липня 2019 року вони добилися порушення відповідного кримінального провадження за № 62019000000000959 у центральному апараті ДБР. Але провадження попадає у руки слідчого С. Чередника із дивною неквапливістю. Він з проміжком у місяці викликає на допити непотрібних свідків та всіляко намагається закрити провадження. Численні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку ігноруються.

Ситуація трохи виправилась зі зміною Генерального прокурора та ректора Академії, який почав активно лобіювати тему земельної афери. Але не так сталося, як гадалося. Всі намагання вичистити Академію від „міліцейських” були зупинені. На сцену вийшов „newСадикін”, нова права рука та головний рєшала в прокуратурі – пані Кравченко. Саме вона переконливо радила Р. Рябошапці заборонити ректору О. Толочку позбутися людей М. Лошицького. Так і відбулося. Чому? Тому що забудовникам тепер треба було домовлятися з новими керманичами. І домовленості відбулися. А рухи слідчого у досудовому розслідуванні проявлялися у закритті певних статей у справі.

Не полишала своїх амбіцій і пані Наулік. При Р. Рябошапці в неї з’явився ще сильніший Покровитель з Генеральної прокуратури, який активно просуває свою подругу у керівництво майбутнього Тренінгового центру.

Зі зміною керівництва ДБР і ГПУ та постійними скаргами активу Академії слідчий лише на початку лютого ініціював питання про накладення арешту на земельну ділянку і до нього дослухався слідчий суддя6.

Однак пані Наулік не полишала своїх надій помститися працівникам Академії за приниження влітку 2018 року. А за допомогою більш впливового Покровителя з Генеральної прокуратури вони швидко змогли втілитися у життя. Вона вирішила перехопити ініціативу щодо створення Тренігового центру. Намагалась діяти швидко, приховано від усіх, а консультації проводила лише з Покровителем.

І ще одна афера вдалась, але не так, як хотілось. Трохи не вистачило часу.

В останнє своє засідання Кабінет Міністрів О. Гончарука, поспіхом приймає постанову «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (03 березня 2020 року № 175) з кричущим та свавільним порушенням Регламенту Кабінету Міністрів України. Вказана постанова була підсунута О. Гончаруку, адже її навіть не було в порядку денному, вона не надсилалась членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання за 24 години до початку засідання. Враховуючи відсутність часу, аферисти вмовили „профана” навіть підписати постанову без погодження проекту усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономіки (а отримати погодження у останніх було обов’язково).

Крім того, Академія має статус Національної, що присвоєний Президентом України. Це ще одна перепона для самовільної ліквідації установи національного значення, адже таке питання має узгоджуватися із Президентом України. Але навіщо. Н. Наулік хотіла заробляти гроші. І підсунула О. Гончаруку ще один „документ”, який вже став мемом цього року. Повноваження Тренінгового центру полягали у наданні „банно-пральних послуг та хімчистки одягу”. Так низько прокурорська освіта ще не падала.

Враховуючи принцип, що вороття назад немає, а переможців не судять, Н. Наулік руками Покровителя з Генеральної прокуратури підсунула Р. Рябошапці проекти рішень щодо ліквідації Національної академії прокуратури України і проект статуту Тренінгового центру. А ще наказ на її призначення в.о. Директора Тренінгового центру. Р. Рябошапка підписав…… Хоча як підписав, це ще питання. Адже документи про ліквідацію Академії з’явилися лише через п’ять днів після їх „підписання”, що не може не викликати запитання.

Однак ліквідація Академії – це лише прикриття. Тому що основне завдання Н. Наулік – це випадкова втрата землі Академією….. А для прання її речей вистачить і сучасних пральних машин, а не 2 гектари землі. Саме тому, з середини березня Н. Наулік проводить „співбесіди” із працівниками Академії на лояльність, адже навіть у Центрі треба ж комусь працювати….

Однак і тут не все гладко вийшло. Ректор Академії подав два позови в адміністративний суд щодо визнання незаконними постанови КабМіну та наказів Р. Рябошапки. І боротьба розпочалася з новою силою. Покровитель разом із подругою вже оббиває пороги суддів та „вирішує питання”. Подивимось, чи встоїть Феміда…..

Але й це не все. Коли вся країна знаходиться на карантині, Кабінет Міністрів приймає жорсткі обмеження, а працівники Академії знаходяться на дистанційному режимі роботи – Н. Наулік біснується, і як наслідок – Покровитель викликає на килим голову Ліквідаційної комісії і наказує йому викликати всіх працівників Академії та вручити кожному особисто повідомлення про звільнення. Тому 03.04.2020 головою Ліквідаційної комісії підписано наказ, яким зобов’язано керівників структурних підрозділів Академії забезпечити явку підлеглих працівників для отримання повідомлення про вивільнення. Усно попередили, що якщо працівники хочуть отримати зарплату або ж скористатися відпусткою, їм необхідно прибути до Академії 7 квітня та отримати повідомлення про звільнення. Отже, 7 квітня 2020 року у період пандемії, коли Уряд декларує обіцянки і рекомендації щодо максимального збереження робочих місць, заборони звільнення, а очільниця Генеральної прокуратури заявляє, що «прокуратура у структурі правоохоронних органів є флагманом у боротьбі з коронавірусом», працівники Національної академії прокуратури України влаштували довжелезну чергу з метою отримання повідомлень про звільнення.

Так. Це і є її справжня мета – помста …. Однак і тут її жадібність проявилась. Будучи призначеною з 05.03.2020 р. на посаду в.о. Директора Тренінгового центру, вона і досі на посаді начальника відділу Академії. Тобто грошики треба заробляти на двох посадах одночасно, що є нонсенсом… а звільнити її не можна…. Покровитель заборонив… .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Олесь Мирний, для “ОРД”

 

1 http://nashigroshi.org/2013/09/05/prokurorska-akademiya-zamovyla-parlamentskym-budivelnykam-proekt-novoho-ofisu-azh-za-24-miljony/

2 http://napu.com.ua/wp-content/uploads/2018/04/Reglament_Radi_prokuroriv_Ukrayini.pdf

3 https://www.youtube.com/watch?v=dmHjtyJzIUY

4 http://reyestr.court.gov.ua/Review/83843518

5 https://kyivcity.gov.ua/npa/pro_zminu_tsilovogo_priznachennya_zemelno_dilyanki_natsionalniy_akademi_prokuraturi_ukrani_na_vul_sim_khokhlovikh_8_u_shevchenkivskomu_rayoni_m_kiyeva/

6 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87791979

13.04.2020

Материалы по теме

Як генпрокурор Луценко Академію прокуратури продавав. А пані Наулік йому допомагала