Авгієві стайні Державного бюро розслідувань

4855
0
48550
Источник: ОРД

У той час як в українських соцмережах і ЗМІ вирує обговорення корупційних пригод керівника Офісу Президента Андрієм Єрмаком, брат якого торгував державними посадами, Володимир Зеленський намагається вдавати олімпійський спокій. А на всі запитання відповідає, що, мовляв, нехай з цим розбирається Державне бюро розслідувань, яке обов’язково розбереться, чи є в оточенні президента корупціонери, чи це наклеп з боку політичних ворогів. Тож не зайвим буде довідатись, що зараз відбувається в ДБР, яке з грудня 2019 року перебуває без директора й робота якого зараз паралізована через тотальне скорочення слідчих та постійну зміну керівництва.

Втім, є в ДБР і острівки стабільності: 26 березня 2020 року в Державному бюро розслідувань завершився прийом документів для участі в конкурсі на керівні посади, але результати майбутнього конкурсу вже відомі й ми залюбки розповімо про тих, хто його виграє та очолить розслідування фактів корупції в Офісі Президента.

Підрахунком голосів майбутнього конкурсу займається перший заступник директора ДБР Олександр Бабіков – справжній багатостаночник. Олександр Петрович мало того, що на пару з Олександром Соколовим керує ДБР,  так він ще є провідним стратегом в Офісі генерального прокурора й наразі розробляє проект нової структури ОГП, штатний розпис і тощо. Це тим більше похвально, що в прокурорських колах про розумовий рівень Бабікова ніхто раніше слова доброго не сказав. Але нині все змінилось і на тлі тих кадрів, які позалишались у правоохоронних органах, навіть Бабіков виглядає майже інтелектуалом.

Так ось, вже вирішено, що конкурс на посаду керівника Головного слідчого управління ДБР абсолютно випадково виграє Максим Борисович Борчаковський, який нині обіймає посаду начальника першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань. Саме Бочковський розбиратиметься з фігурантами «плівок Єрмака» і виноситиме вердикт, чи були ознаки злочину в діях керівника Офісу Президента.

Фортуна повернулась до Максима Борисовича передом не тільки через його феноменальну безхребетність, запопадливість і здатність виконати будь-яку начальственну вказівку, але й з огляду на те, що саме він є головою комісії ДБР з відбору оперативних співробітників і зовсім скоро вибере керівником Головного оперативного управління ДБР Ігоря Олександровича Гейду, а заступником до Гейди – Ігоря Олександровича Калінко.

Обидва вони, і Гейда, і Калінко, є колегами по службі в Управлінні СБУ в Харківській області. Хоча Гейді доводилось і очолювати Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, і носити погони міліціонера. І навіть більш того – саме він у лютому 2014 року таємно переправив у Росію міністра внутрішніх справ України Віталія Захарченка та керівника ДВБ МВС України Олександра Тулаєва. А було так:

Ігор Олександрович Гейда проходив службу в СБУ з 1996 року, у 2009 році зайняв посаду заступника начальника головного відділу контррозвідувального захисту економіки УСБУ в Харківській області. Але в 2010 році був звільнений у зв’язку зі «службовою невідповідністю». Однак у 2012 році його кум Тулаєв, що очолював Департамент внутрішньої безпеки МВС України, взяв Гейду до себе на службу й призначив начальником управління внутрішньої безпеки в Харківській області. Подробиці бурхливої біографії майбутнього керівника Головного оперативного управління ДБР викладені в матеріалах кримінального провадження, яке надійшло в ДБР з колишнього Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України. Подробиці ці настільки красномовні, що варті розлогого цитування:

«Наказом Голови СБУ від 15.09.2010 № 1198- о/с на полковника Гейду І.0. накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службову невідповідальність. В подальшому наказом Голови СБУ України від 30.09.2010 р. № 1259- о/с полковника Гейду І.О. звільнено з військової служби через службову невідповідальність. 12.10.21010 року наказом УСБУ в Харківській області № 241- о/с полковника Гейду І. О. виключено із списків співробітників особового складу СБУ. Підставою щодо звільнення Гейди І.О. стало дисциплінарне порушення за фактом фальсифікації останнім матеріалів, саме скоєння ним правопорушень та зловживань владою та службовим становищем у період 2008-2010 pp. Зокрема, Гейдою І.О. з метою сприяння третім особам, а саме начальнику першого відділення слідчого Управління СБУ генералу Файницькому Е.Є. у вилученні двох автомобілів іноземного виробництва « Лексус GX»- 470, (який належить його жінці Файницькій А.В.) та «Мерседес Бенц» С 300 з Ягодинської митниці, доставці їх у місто Харків та наступної передачі зацікавленим особам. Цей факт мав місце у 2008 році.

Матеріали щодо порушення кримінальних справ відносно полковника Гейди за фактом зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, перевищення військовою службовою особою владою або службових повноважень, а також службове підроблення тобто злочинів передбачених ст.ст.423, 424, 366 КК України було направлено для порушення кримінальних справ та подальшого розслідування до військової прокуратури Харківського Гарнізону.

У 2010 році, після зміни президента України, Кабінету Міністрів України та призначення кума Гейди – Тулаєва начальником Управління ВБ податкової служби України кримінальні справи відносно Гейди І.О. за фактом зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, перевищення військовою службовою особою владою або службових повноважень, а також службове підроблення тобто злочинів передбачених ст.ст.423, 424, 366 КК України військовою прокуратурою Харківського Гарнізону 10.06.2010 року в порушенні кримінальних справ на підставі п.2 ст. 6 КПК України було відмовлено.

Згідно отриманих від співробітників ВБ УДО інформації, в період з 21 по 25 лютого 2014 року, тодішніми співробітниками УВБ ГУ МВС України в Харківській області (тодішнім начальником УВБ ГУ МВС України в Харківській області полковником Гейдою І.О. (очолював проведення заходу), майором Соколовим О.О. (безпосередньо керував заходом під час його  проведення), співробітниками Крамаренко А., Цехмистров Д., Калінько І., Жеребцов Д., Козленко С. та ще 2 невстановлених співробітника міліції), через пункт пропуску через державний кордон України «Гоптівка» Харківського прикордонного загону СхРУ ДПС України здійснили перевезення тодішнього Міністра внутрішніх справ України Захарченко В.Ю. та керівника ДВБ МВС України Тулаєва О.С. з сім’ями на територію Російської Федерації.

За даними ВБ УДО захід здійснювався наступним чином:

Автомобілі в яких рухались Захарченко В.Ю. із сім’єю та Тулаєв О.С. із сім’єю, на кордоні між Полтавською та Харківською областями зустріли озброєнні табельною вогнепальною зброєю (за отриманими даними можливо перевірити по книгам видачі зброї) співробітники УВБ ГУ МВС України в Харківській області Соколов О.О. (на власному автомобілі марки Лексус, який відразу ж після заходу продав), Крамаренко А. (на власному автомобілі марки Міцубісі Паджеро), Цехмистров Д. , Калінько І., Жеребцов Д., Козленко С. та ще 2 невстановлених співробітника міліції.

Під супроводом, колона відразу ж прослідувала до пункт пропуску «Гоптівка» де вищевказаних осіб було переведено пішки (нібито у балаклавах) через вантажний коридор пункту пропуску. За неперевіреними даними, саме в час переходу Захарченко В.Ю. та Тулаєва О.С. в пункті пропуску камери спостереження не працювали понад 2 години.

На території РФ, Захарченко В.Ю. та Тулаєва О.С. зустрічали друзі Гейди І.О. (нібито разом навчались у військовому виші).

Наступного дня після перевезення зазначених осіб, по команді Гейди І.О., Соколов О.О. спільно із вищевказаними співробітниками УВБ ГУ МВС України в Харківській області, супроводив та переправив через державний кордон України в пункті пропуску «Плетенівка» Харківського прикордонного загону СхРУ ДПС України, шість вантажних автомобілів з речами Захарченко В.Ю. та Тулаєва О.С. Даний захід організовував тодішній начальник Вовчанського РФ ГУ МВС України в Харківській області Гармаш В.П.»

Також Борчаковський абсолютно випадково вибере підлеглих Гейди – керівників управлінь, що входять до складу Головного оперативного управління ДБР: харків’янин Олександр Козленко стане керівником Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, керівником Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами та виявлення необґрунтованих активів буде Євген Приймак, а керівником Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених співробітниками правоохоронних органів і суддями – легендарний Руслан Бірюков.

Окрім того, абсолютно випадково конкурс на посаду керівника Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями (це Управління входить до складу Головного слідчого управління й буде підпорядковане майбутньому керівнику ГСУ Борчаковському) виграє Ярослав Льошенко, який нині обіймає посаду рядового слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань ДБР. Щоправда, виникла невеличка неприємність – за законом Ярослав Вадимович повинен мати не менше 3 років адміністративного стажу, якого в нього й близько немає. Але де закон – і де ДБР?  

Льошенко приглянувся Бабікову через кмітливість, проявлену при розслідуванні  кримінального провадження щодо колишнього начальника Генерального штабу Володимира Замани. У лютому 2020 року Льошенко мав повідомляти в межах цього провадження заочну підозру Януковичу й доповів Бабікову проект. А далі щось трапилось – чи то Льошенко не побачив складу злочину в діях екс-президента, чи то Янукович став на шлях виправлення й втратив суспільну небезпечність… Також без заочної підозри залишились колишні міністри оборони України Павло Лебедев і Дмитро Саломатін, а підозра Замані так і не була змінена, хоча Льошенко повинен був це зробити ще на початку 2020 року. Втім, з огляду на те, що процесуальне керівництво в цьому провадженні здійснював такий видатний фахівець у галузі права як колишній заступник генпрокурора Віктор Чумак, дивуватись не доводиться.

Однак «перти плуга» все однаково доведеться не начальникам управлінь і головних управлінь, я рядовим слідчим, які безпосередньо виконують завдання, покладене на ДБР – розслідування кримінальних проваджень. На початок року в Центральному апараті ДБР працювало 116 слідчих і ще 279 – у територіальних управліннях. Але 3 березня 2020 року т.в.о. директора ДБР Ірина Венедіктова, попри те, що в Центральному апараті була вакантною 681 посада (і ще 268 – у територіальних управліннях) вручила всім працівникам Центрального апарату попередження про звільнення у зв’язку зі «скороченням посад державної служби, яке зумовлено зміною організаційної структури». У тому числі під звільнення підпали півсотні слідчих.

Тому за результати розслідування в ДБР корупційного скандалу навколо братів Єрмаків президент може не хвилюватись – вони відомі наперед.

04.04.2020

Материалы по теме

Авгієві стайні Державного бюро розслідувань